Український бізнес як головний замовник актуальної освіти

27.02.2019
Posted in Новини
27.02.2019 ЦІСМА

Український бізнес як головний замовник актуальної освіти

Коли у 90-х роках в Україні вирішували долю неконкурентної та помираючої радянської економіки, керівництвом країни було прийняте революційне рішення ваучерної приватизації основних виробничих потужностей. Метою приватизації був пошук ефективного власника. Після перших постприватизаційних років економічні експерти починали розуміти, що насправді метою приватизації мало б стати збільшення продуктивності праці, підвищення мотивації до неї найманого працівника, а також збереження економіки як такої. Згодом уже все суспільство почало знайомитися з результатами деіндустріалізації і засвоювати вплив втрати робочих місць на всі сфери нашого життя.

Складаючи прогнози віддалених наслідків масової зміни форм власності, аналітики дев’яностих років намагалися передбачити багато чого, починаючи з життєвого рівня громадянина та рівня зайнятості працездатного населення аж до збереження здобутої незалежності. Але в ті часи ніхто не міг спрогнозувати, що пошук ефективних власників може закінчитися масовою втратою виробничих потужностей, а ця втрата може мати прямий негативний  вплив на всі рівні системи освіти – від загальноосвітньої школи до університетів та науково-дослідних інститутів Національної академії наук України.

З висоти погляду сьогоднішнього дня можна стверджувати, що підприємство, яке ефективно працює, не просто здобуло ефективного власника та «доїдає» успадковану ресурсну базу, є не лише джерелом сплати податків для фінансування закладів освіти всіх рівнів, а й може бути головним замовником освітніх програм та наукових досліджень. Таке підприємство створює офіс трансферу технологій як громадську спілку, котра намагається знайти точки дотику з Міністерством науки та освіти (МОН) й іншими зацікавленими сторонами і створює майданчики для взаємодії між бізнесом, загальноосвітньою школою, університетом та науково-дослідними установами Національної академії наук України, Національної академії медичних наук тощо.

8-9 лютого у Києві на базі фармацевтичної компанії «Юрія-Фарм» відбулася установча зустріч Біотех-Платформи «Партнерство заради Майбутнього», спільно організована Директоратом інновацій і трансферу технологій МОН України, Інститутом модернізації змісту освіти МОН України, Малою академією наук України та Центром інновацій «Сходи в Майбутнє», участь у якій взяли понад 50 осіб.

Якщо говорити простою мовою, то Центр інновацій «Сходи в Майбутнє», засновником якого є один з лідерів фармацевтичного ринку України компанія «Юрія-Фарм», організувала зустріч представників всіх рівнів освіти та бізнесу з метою створити платформу. Чому саме платформу – пояснив на початку зустрічі її  

модератор к.м.н., директор компанії NRG – фахівець з проведення візійних сесій та компетенцій майбутнього Андрій Станченко, який відзначив, що платформа нині є найрозповсюдженішим та  найпопулярнішим видом бізнес-моделі. Усім відомі «Facebook», «Uber» «Amazon» є платформами – місцем, де суб’єкт може бути одночасно і споживачем і постачальником певних послуг та продуктів. У нашому випадку – освітніх послуг та інтелектуального продукту.

Проте, важливо розуміти, що у ситуації, що склалася у взаєминах між рівнями освіти та бізнесом, йдеться не лише про унікальну опцію бути споживачем та постачальником, або про можливість взаємодіяти безпосередньо, наприклад, середній школі з бізнесом. Йдеться про відмову держави виконувати  функцію замовника в освіті та відмову виконувати інтегративну функцію. І, якщо для суб’єкта ринку є природним самому визначати напрямок руху, доводити свою суспільну потрібність та об’єднуватись за інтересами, то для отримувача бюджетних коштів це дуже незвично. Тому платформа дає можливість знайти замовника, замовити, довести свою потрібність суспільству, об’єднатись.

Учасники Біотех-Платформи «Партнерство заради Майбутнього» були розділені модератором на 4 групи: середня освіта, вища освіта, академічна наука та бізнес. Метою такого поділу було з’ясувати інтереси сторін та створити довгостроковий план. Ідеальним результатом, як зазначив Андрій Станченко, мали би стати конкретні проекти, які можуть стартувати вже у  2019 році.

Перший негативний вплив зменшення центрів виробництва та інновацій в промисловості на освіту був відзначений представниками середньої школи, які повідомили про плани МОН зменшити кількість годин для вивчення біології до 1 години на тиждень. Відомо, що до цього МОН виступило з ініціативою вивчати єдиний курс «Природничі науки» замість звичних уроків фізики, хімії, астрономії, біології та географії. Й хоча курс може викладатися лише для учнів, які не планують складати ЗНО з природничих наук, пропозиція щодо викладання нового предмета вчителям цих дисциплін без додаткової  перекваліфікації, багато про що говорить.

Потім була відзначена проблематика поєднання теоретичних знань з набуттям умінь та їх практичним застосуванням, адже саме практичне застосування теоретичних знань підтримують інтерес дітей до освіти загалом. «Це готує дитину до роботи на результат. Вчитель середньої школи не має до кого звернутися, щоб отримати базу для практики», – відзначили представниці загальноосвітніх шкіл. Також було сказано, що середня школа не лише не «запалює», але і не помічає творчої енергії учня. Щодо змагальності та участі в олімпіадах, то діти готові прийняти перемогу іншого, але вони хочуть бачити справедливість.

Доповідачі від вищих навчальних закладів, відповідаючи на головне питання щодо інтересу вищої школи, висловилися дуже просто: «Наш інтерес полягає у тому, щоб наші випускники були комусь потрібні: бізнесу, державі, науці. Також нам потрібні абітурієнти з відповідним рівнем підготовки». Стосовно біотехнологій, то у середній школі, на думку одного з представників університету, не розуміють що це таке – біотехнології, оскільки школа на сьогодні у більшості своїй не може навчити дитину звичайної біології.

Представники академічної науки поскаржилися на погані навички випускників всіх навчальних закладів до самоосвіти, яка в структурі освіти у сучасному світі займає 60%: «Освіта у нас не вчить дітей вчитися». Окрім того, було відзначено, що програми навчання побудовані таким чином, щоб дати людині теоретичні знання, але не навчити мріяти,  мислити, думати та розуміти. Дуже примітно, що саме представники академічної науки вказали на те, що держава самоусунулась від вирішення проблеми взаємозв’язку науки, освіти та бізнесу в одне єдине ціле, що на їх думку, пов’язано з відсутністю захисту інтелектуальної власності, незважаючи на наявність всіх необхідних законів. Й нарешті: «Держава не зацікавлена у освіті громадян та залишенню їх у країні», – підсумував один із доповідачів. Очевидно, що науково-дослідні інститути найбільш гостро відчувають ці проблеми.

Група «бізнес» фактично підвела підсумки під суттєвим скороченням точок росту в економіці країни: «Бізнесу потрібно, щоб інноватори утримувалися в Україні. Студент польського чи німецького «ВНЗ» – це втрачений для країни науковець. Ідея, яка продана американському підприємству, буде реалізована в США. Головною нашою проблемою є відсутність загальної культури вдосконалення на всіх рівнях. Це проявляється у цінностях: скласти іспит нічого не знаючи, списати, підказати тощо. Бізнес готовий брати участь у навчанні здібних випускників на всіх етапах, але треба розуміти, що  йдеться не стільки про фінансові дотації до існуючого бюджетного фінансування, скільки про готовність надавати спеціалістів-практиків для викладання». Іншими словами, було констатовано, що вся система української освіти так чи інакше заточена і працює на економіки інших країн. Або якщо більш точно: на країни з економіками, що потребують  інноваторів.

Розуміння викликів та небезпек для вітчизняної освіти та економіки було продемонстровано у коротких промовах та доповідях керівного складу фармацевтичної Корпорації  «Юрія-Фарм»: Миколою Гуменюком та Дмитром Деркачем. Керівниками було зазначено, що наявність винахідницького потенціалу потрібно конвертувати в інноваційний результат, що поки не завжди вдається. Керівник біотехнапрямку наукового центру «Юрія-Фарм» Олександр Губар сказав, що науковця – людину, яка може генерувати цікаві рішення на проблеми, треба виховувати зі школи: «Уже зі шкільного віку дитина має бути націлена на генерацію інновацій, а для цього треба мати певний стиль мислення».

Керівник Центр інновацій «Сходи в Майбутнє» Ігор Найда як колишній HR-директор Корпорації «Юрія-Фарм» детально зупинився на ціннісно-цільовому та компетентнісному підходах – важливих складових цілісної системи управління, зокрема на поняттях «компетентність» та «компетенція», оскільки на ринку дедалі складніше знайти потрібного працівника з необхідним рівнем компетентності, і освіта всіх рівнів є першочерговою причиною таких складнощів.  Він наголосив, що саме співпраця усіх зацікавлених сторін дає можливість зробити якісні кроки у підготовці висококласних інноваторів-науковців та інноваторів-менеджерів, поєднати зусилля одних та інших задля ініціювання нових ідей та їх впровадження у практику.   Змістовним був виступ представника КНЕУ ім. Вадима Гетьмана д.е.н. Дмитра Ільницького, який поділився інформацією про етапи становлення і реалізації компетентнісного підходу у вищій школі, зосередивши увагу на можливостях його комерціалізації та розробці профілів освітніх програм. Наталя Бовтрук з дирекції розвитку талантів Корпорації «Юрія-Фарм», навела приклад, як цінності та компетенції застосовуються при роботі з персоналом на підприємстві і які є пріоритети при взаємодії з навчальними та науковими установами.

Проблемні обговорення у групах та обмін думками чергувалися зі змістовними доповідями представників бізнесу, громадських організацій та різних рівнів освіти про успіх взаємодії між різними рівнями системи підготовки біотех спеціалістів. Одним з найбільш яскравих був виступ Народного Героя України,  д.м.н., професора, заступника начальника Української військово-медичної академії з клінічної роботи Всеволода Стеблюка, який продемонстрував наскільки важко науково-дослідним інститутам ставити собі завдання самостійно в умовах розірваності зв’язків між теорією та практикою: «У нас спостерігається відсутність розуміння того, що потрібно зараз військовій медицині. Немає елементарних даних про структуру бойової травми, особливості перебігу ранового процесу тощо. В результаті з’являються розробки, які ми не можемо впровадити. Останній приклад пов’язаний з інститутом матеріалознавства, вчені якого розробили матеріал, який можна використати при остеометалосинетезі, але сам матеріал не дає можливість видалення металоконструкції. Причина – відсутність тісного зв’язку з травматологами». З іншого боку військовий медик визнав некомпетентність органу управління в розумінні важливості наукових розробок. «Як результат провалена програма науково-практичної співпраці з НАН України. Інститути біохімії, молекулярної біології, генетики зробили цікаві розробки, але ніхто не працює над механізмами їх впровадження.

Досвід співпраці академії та бізнесу на базі великих майданчиків та платформ представили: зам. голови Lviv Tech Startup School Дмитро Донченко (Львів), директор Бізнес-школи Корпорації «Науковий парк Київський університет імені Тараса Шевченка» Володимир Зубченко, програми індустріального розвитку ООН в Україні (ЮНІДО) Катерина Пасічник та Тарас Калита – член правління Української асоціації Досконалості та Якості. Успішні кейси співпраці науки та бізнесу представили к.м.н., науковий співробітник з відділу симптоматичних гіпертензій ДУ «ННЦ «Інститут кардіології їм. акад. М.Д. Стражеска» Олена Торбас та доцент кафедри біохімії біотехнології Прикарпатського Національного Університету ім. Стефаника Олег Лущак. Досвід співпраці вчених і середніх шкіл на прикладі своєї інституції представила Ольга Бреєва – голова ради молодих вчених Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Кавецького.

Не можна обійти увагою і слово представника МОН Віталія Чернюка, керівника групи з питань стратегічного планування та комунікацій: «Ми працюємо над тим, щоб внести зміни у діюче законодавство в сфері інновацій з тим щоб нарешті інновації у нас почали впроваджуватись. Ми хочемо щоб університети могли отримати роялті, дивіденди від діяльності інноваційних структур, бізнес інкубаторів, наукових парків. Так, на цей рік пропонується внесення змін, які регулюють інноваційну діяльність. Щодо нашої співпраці з Центром інновацій «Сходи в Майбутнє», то ми маємо спільні погляди на підтримку молоді, яка зацікавлена у роботі в Україні. Для цього МОН започаткував загальноукраїнський Фестиваль інновацій, який проходить всередині травня. Переможці фестивалю були пов’язані з діяльністю центру інновацій. Україна має багато історій створення платформ, але всі вони працювали за європейські гранти і не слугували поштовхом для економіки, Такі платформи не мали продовження і закінчувалися разом з грантами. Платформа, яка створюється, підтримується українським бізнесом і у неї є майбутнє. Тому МОН, в особі директорату, активно підтримуватиме діяльність цієї платформи методично і організаційно».

Першим і головним підсумком спільної дводенної роботи стало одностайне рішення про необхідність роботи Біотех-Платформи «Партнерство заради Майбутнього». Другим важливим підсумком стало визначення її мети – підвищення ефективності системи охорони здоров’я шляхом розвитку сприятливої для розкриття інноваційного потенціалу молодої особистості екосистеми у сфері біотехнологій. Учасниками на даному етапі  сформовано попередні проектні напрями діяльності та цінності, які поєднують між собою професіоналів із суміжних галузей, розроблена стратегія та візія розвитку Платформи.

Анатолій ЯКИМЕНКО

Scroll Up